Поради подорожуючим Туризм подій Фільм «7 чудес Полтави» Керівникам туристичних фірм   
Полтава туристична
 

Вулиці Полтави

Вулиця Паризької Комуни

Вулиця Паризької Комуни

Вулиця Паризької Комуни (колишня Дворянська, з 1919 р. — Заливчого) розташована між Соборним майданом та Монастирською вулицею. Сучасну назву отримала 1923 р. в пам’ять про Паризьку Комуну. Це одна з найстаріших вулиць міста. Вона позначена на плані Полтави 1783 р. Була забудована переважно одноповерховими будівлями, кілька з яких, споруджених у XIX ст., збереглися до нашого часу. У сквері між вулицями Паризької Комуни та Жовтневою розташована Спаська церква, а на перехресті з вул. Спаською — пам’ятник на місці відпочинку Петра І після Полтавської битви. На вулиці також стоять один з корпусів Полтавської кондитерської фабрики та кілька старовинних будинків, що є пам’ятками місцевого значення: особняк генеральші Селастельникової, будинок Давидовича-Нащинського, особняк у мавританському стилі підрядника Бахмутського, приміщення колишнього військового шпиталю, колишні Московські бані, будинок, у якому розміщувалися музичні класи Ф. І. Базилевич, та ін. В останні роки вулиця активно забудовується сучасними багатоповерховими будинками.

Вулиця Жовтнева

Вулиця Жовтнева

Вулиця Жовтнева простягається від Соборного майдану до площі Зигіна. Це одна з найстаріших вулиць міста. її прокладено ще у XVIII ст. від Успенського собору у напрямку Київських воріт Полтавської фортеці. Первісна назва — Успенська. Згодом її було прорізано далі через передмістя і вона стала називатися Прорізною. На деяких планах позначалась як Мостова.

На поч. XIX ст. одержала назву Олександрівська (на відтинку до Сінної площі). 1922 р. перейменована на Жовтневу. У повоєнні роки деякий час носила ім’я Сталіна, а з 1961 р. — знову Жовтнева. Нині — найбільш активний адміністративний, культурний і торговельний центр міста.

Дерев'яна Воскресенська церква відома з кінця XVII ст. У 1770-х рр. На її місці коштом П. Руденка збудовано мурований Воскресенський храм. У XIX ст. Поруч нього побудовано муровану дзвіницю. 1936 р. церкву зруйнували. 1971 р. на церковищі зведено корпус музичного училища ім. М. Лисенка.

Будинок Російського банку для зовнішньої торгівлі споруджений 1912 р. в стилі модерн на розі вул. Олександрівської та Петровської площі за проектом архітектора М. Стасюкова та інженера С. Носова. Як банківська установа будівля використовувалася протягом усього часу свого існування. У 1990-х рр. приміщення капітально відремонтували і нині тут розмістилося відділення Національного банку України.

Будинок Державного банку споруджений 1897 р. За проектом архітектора О. Ширшова у стильових формах французького ренесансу. Після 1917 р. Використовувався профспілковими організаціями. 1937 р. Добудовано крило по вул. Жовтневій і розміщено обком компартії України. У післявоєнні роки тут був готель «Полтава» (пізніше — «Театральний»).

Полтавський академічний український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя розташований на Театральній площі у будинку, спорудженому 1958 р. за проектом архітекторів О. Крилова та О.Малишенка. Розрахований на 800 глядачів. Бере початок з 1936 р., коли на базі Харківського комсомольського музичного театру в Полтаві був створений Державний театр музичної драми (з 1937 р. — обласний). У його репертуарі були драматичні та оперні вистави. До 1941 р. містився у приміщенні сучасного кінотеатру «Колос». З театром пов’язана творчість народних артистів України Т. Кислякової, В. Кожевникової, В. Конопацького, Г. Лазарєва, В. Мірошниченка, С. Онипка, Б. Прокоповича, С. Сміяна, В. Сумського, В. Кашперського; заслужених артистів України Р. Олексієнко, В. Волкової, О. Зазимка, Ю. Попова, В. Репенка, Ж. Северина та багатьох інших.

Кінотеатр «Колізей» діяв у Полтаві з початку XX ст. у будинку на розі вул. Олександрівської (тепер Жовтнева, 27) та Котляревського, де займав другий поверх. У перші роки радянської влади називався ім. КІМу (Комуністичного Інтернаціоналу Молоді). Кінотеатр був центром кінематографічного життя Полтави свого часу. У 1920-1930-і рр. тут застосовувалась унікальна на той час динамічна реклама великих розмірів, що мала не лише історичну, а й художню цінність (зображувалися сцени та епізоди фільмів із застосуванням кінематики та спеціального освітлення). Використовувалася також реклама. Кінотеатр діяв до 1943 р. Під час відступу фашистів з міста був зруйнований. У повоєнні роки не відбудовувавсся. На цьому місці зведено новий чотирьохповерховий житловий будинок.

Вулиці Балакіна, Сковороди, Фрунзе, Монастирська

Вулиця Фрунзе

Згідно з указом імператора Олександра І від 20 червня 1808 р., для прискорення розвитку ткацтва до Російської імперії запросили німецьких ремісників. У Полтаві поселилося 54 родини. Так на околиці виникла німецька колонія (район сучасних вулиць Балакіна, Сковороди ). Колоністам міська дума подарувала ділянку землі на розі вулиць Кобеляцької (тепер Фрунзе) та Монастирської під спорудження флютеранської кірхи. Храм було побудовано за проектом губернського архітектора С. Г. Григораша і названо в ім’я святих апостолів Петра і Павла. Урочисте освячення відбулося 1 листопада 1881 р. Знищена у 1993 р.

Вулиця Остроградського

Вулиця Остроградського

По вул Остроградського розташовуються навчальні корпуси державного педагогічного університету, знаного своїми освітньо-виховними та науковими традиціями. ПДПУ ім. В.Г. Короленка створений у 1999 році на базі Полтавського державного педагогічного інституту, котрий, у свою чергу, бере початок від Учительського інститу, заснованогого в Полтаві у 1914 році. Перший навчальний корпус ПДПУ ім. Короленка розташовується у будинку, спорудженому у 1903 році як чоловіча гімназія № 2.

Лише наприкінці XIX ст. частина Кременчуцького поштового тракту, що починався відразу за Круглою площею, почала забудовуватися житловими будинками обабіч нього, утворюючи широку вулицю, яку на честь князя Куракіна назвали Куракінською. На початку 1920-х рр. її перейменували на Жовтневу. На цьому відрізку тоді розташовувалися переважно промислові підприємства та різні склади. У роки Великої Вітчизняної війни всі будівлі було спалено та зруйновано. Забудова вулиці відновилася у повоєнні роки. Тут з’явилися клуб ПТК (1960 р.), готель «Київ» (1967 р.), приміщення нинішньої облдержадміністрації (1976 р.), кінотеатр «Полтава» (1979 р.), перебудований на поч. XXI ст. в палац дозвілля «Листопад». Тоді ж було здійснено реконструкцію Каштанової алеї, посадженої 1913 р. на честь 300-річчя дому Романових.

Вулиця Сінна

Вулиця Сінна

Куракінська вулиця перетинала велику Сінну (Ярмаркову) площу — заміський вигін, де активно йшла торгівля фуражем, дровами, сіном, городиною, ковальськими та гончарними виробами. Ярмаркова площа тривалий час не забудовувалася. З 1852 по 1917 р. на ній діяв Полтавський іподром, заснований з ініціативи Полтавського товариства випробування коней (тепер це територія стадіону «Ворскла»). У 1910 р. З іподрому вперше в полтавське небо піднявся аероплан «Фарман» авіатора С. Уточкіна. Згодом тут насадили романівський парк. 1894 р. На Сінній площі була споруджена Троїцька церква. 1897 р. За ініціативою поміщика Г. Галагана звели двоповерховий будинок ремісничого училища, що готувало техніків і ремісників для сільського господарства (нині вул. Пушкіна, 56). З 1947 р. У цьому приміщенні розмістився Полтавський технікум м'ясної промисловості. У довоєнні роки на Сінній площі також діяв танкодром РСА і розташовувався штаб 25-ї Чапаєвської дивізії. З початку 1950-х рр. Сінна площа стала місцем проведення постійної виставки досягнень народного господарства Полтавської області, для якої звели ряд виставкових павільйонів та торговельних споруд. На території, відведеній під ВДНГ, у 1950 р. Було встановлено пам'ятник Й. Сталіну (демонтований у 1926 р.). Нині на цьому місці стоїть будинок Полтавської обласної ради і облдержадміністрації.

Сучасний майдан Незалежності розташований між вул. Жовтневою та Театральною. З поч. XIX ст. тут була Ярмаркова площа, яка пізніше стала називатися Сінною. Вона займала значно більшу територію і простягалася аж до сучасної вул. Пушкіна. Тривалий час площа носила ім’я Ф. Дзержинського, а наприкінці 1990-х рр. перейменована на майдан Незалежності.

Вулиця Леніна

Вулиця Леніна

Вулиця Леніна починається у центральній частині міста від вул. Фрунзе і пролягає до проспекту Миру, що в мікрорайоні Левада. Відома ще з XVIII ст., коли була прокладена від Мазурівської брами Полтавської фортеці через яр на Поділ. На відтинку до сучасного майдану Конституції називалася Мало-Петровською, далі — до перетину із сучасною вул. Пролетарською — Ново-Миколаївською (чи Ново-Миколаївським спуском), ще далі — Різдвяною. Завершувалася Кінно-Ярмарковою площею на березі р. Ворскли. 1903 р. на перетині з вул. Протопопівською (тепер Котляревського) встановлено пам’ятник І. П. Котляревському, а у 1934 р. на перетині з вул. Гоголя — пам’ятник М. В. Гоголю. Вщент зруйнована під час Другої Світової війни, вулиця була відроджена героїчними зусиллями мешканців міста. 1960 р. на площі Леніна (тепер майдан Конституції) встановлено пам’ятник В. І. Леніну. Тут споруджено новий будинок обласної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського. Ця вулиця — одна з важливих життєвих артерій сучасної Полтави.

Поділ

Поділ

Поділ — історичний район, розташований у південно-східній частині міста в долині р. Ворскли. Відомий із XVII ст. як передмістя Полтави. У 1859 р. тут налічувалося 45 дворів, у яких мешкало 183 жителі. Існувала подільська Різдво-Богоро-дична церква. У районі сучасної вулиці та площі Богдана Хмельницького із середини XIX ст. розміщувалася велика Кінно-Ярмаркова площа, що займала досить велику територію. Саме на цій площі проходив знаменитий Іллінський ярмарок, переведений з Ромен до Полтави у 1852 р. Спочатку тут продавали коней, худобу, овець, шкіри, віск, мед, олію, горілку, селянські вироби, одяг, землеробські знаряддя тощо. Пізніше майже половина загальної вартості проданих товарів припадала на бавовняні, шовкові, вовняні, лляні і конопляні тканини й сукна. Іллінському ярмарку належало одне з перших місць у країні в торгівлі вовною. Ярмарок також був значним ринком збуту товарів, привезених із-за кордону. Офіційно він тривав з 10 до 20 липня і збирав до 40 тис. людей. З кінця XIX ст. починає занепадати і повністю припинив своє існування у 1920-х рр. Нині ця площа забудована багатоповерховими житловими будинками.